Перша згадка про лікувальний заклад в Нових Санжарах датується XIX сторіччям.
В «Докладах Кобелякской уездной земской Управы Кобелякскому уездному земскому собранию XXXV очередного созыва 1899 года», що знаходяться в Держаному архіві м. Полтави на сторінці 48 «По вопросу о разделении Кобелякского уезда на медицинские участки: 3-й участок Ново-Санжаровский, в него входили Клюсово-Зачепиловская, Беликская и Велико-Кобелякская больницы. 18 января 1899 года был выделен Новосанжарский медицинский участок. Земский врач Николай Петрович Стефанов». Далі згадка датується 1900 роком. В «Адресс-календаре. Справочной книжке на 1900 год» згадується «3-й врачебный участок Ново-Санжарвский. В него входили: Велико-Кобелякская, Клюсово-Зачепиловская, Беликская, Кустоловская, Волчеречская больницы. Земский врач Н.П. Стефанов, с ним работали в Новых Санжарах фельдшер оспопрививатель Ефим Иванович Обломский и повивальная бабка Доба Янкелевна Лернер». І ще чотири фельдшери відповідно в кожній лікарні.
Кілька слів про Миколу Петровича Стефанова. Як відомо, Микола Петрович Стефанов, нащадок донських козаків, уродженець міста Новочеркаська, з’явився на Новосанжарщині на прикінці XIXст., перед цим успішно закінчив Петербурзьку медичну академію з відзнакою, був направлений земським лікарем на Полтавщину в Кобеляцький повіт, селище Нові Санжари.
Одержавши ґрунтовну підготовку, маючи сильний природний розум, він не заспокоївся на здобутому і ввесь час постійно працював над розширенням медичного виднокругу, постійно знайомився з новітніми методиками у лікуванні хвороб.
У поєднанні з простотою, демократизмом, доступністю, любов’ю до людей це незабаром завоювало його визнання і пошану серед пацієнтів. На своїй конячці, а то й без неї добирався у найвіддаленіші села округи, знаючи, що без нього хворий буде приречений. Отож, вірність обраній професії, почуття відповідальності, уболівання за долю підопічних забезпечувало йому щоразу повний успіх.
Він не був вузьким спеціалістом, навпаки, універсальність його знань і вмінь полягала втому, що поєднував він у собі хірурга, терапевта, невролога, фтизіатра, інфекціоніста і т.д. і не було такої хвороби, перед якою б він відступив.
Розповімо цікаву історію, записану зі слів очевидців: Якось новосанжарський хлопчик Миколка Хвостик, невміло користуючись сокирою, відрубав собі палець на лівій руці, та так, що тримався він лише на шкірі. Запросили Миколу Петровича, після вдало зробленої операції вдалося зберегти хлопчикові палець. Ставши дорослим Микола Хвостик чудово грав на гітарі і все життя згадував добрим словом свого рятівника.
Стефанов Микола Петрович — Загинув під час війни.
Що ж стосується сьогодення – на Новосанжарщині працюють умілі лікарі. Так, як лікарня розташована в 2-х кілометрах від траси Полтава – Кіровоград широко надається допомога потерпілим від ДТП.
Не дивлячись на економічну кризу, медична галузь в районі функціонує, розвивається, матеріально-технічна база зміцнюється. Завдяки активній підтримці районної державної адміністрації, районної ради, депутатського корпусу сьогодні вона є пріоритетним напрямком в соціально- економіному розвитку району.
Здійснються заходи, направлені в першу чергу на розвиток охорони здоров’я матерів і дітей, удосконалення первинної медико – санітарної допомоги, наближення лікарської медичної допомоги до населення, профілактику соціальнозначущих хвороб, раціональне використання наявних ресурсів галузі.